Сьогодні ми звільнили з-під варти члена організації. Отже ми маємо підтвердження, що домогтися справедливості можна і без хабарів чи «великих зв’язків».

Наш герой – підзахисний адвокатів Центру Конфліктології і Права – Самбір Дмитро Олександрович. Він не депутата, не онук президента, навіть не зять місцевого олігарха. Але в нього була інша перевага, він вірив, що якщо боротися за правду і не здаватися, можна перемогти не принижуючись, не сплачуючи хабарі, не благаючи кривдників про вибачення. А почалася ця історія так:

Підстава. Дмитро Самбір ніколи не торгував наркотиками, але він мав у розпорядженні автомобіль і інколи заробляв на життя перевезенням пасажирів. Цього сумного, для нього вечора, він підвозив випадкового пасажира, якій трохи нервував. Зупинившись в зазначеному пасажиром місті він висадив його та мав намір їхати далі, але дорогу йому перегородили правоохоронці Дарницького відділу міліції. Його скрутили і не кажучи причин завезли до райвідділу.

Діставшись міліції, правоохоронці почали бити Дмитра вимагаючи визнання вини у торгівлі наркотиками. Не витримавши тортур Дмитро оговорив себе. Пізніше правоохоронці «обшукали» і виявили там наркотичні засоби. Здобувши «докази вини», «перевертні в погонах» зателефонували дружині затриманого і запропонували сплатити хабар в обмін на зняття звинувачень. У дружини Дмитра грошей не вистачило, а тому була порушена кримінальна справа і все пішло за розкладом міліції. Звісно, що й наш «гуманний» суд не вагаючись ув’язнив обвинуваченого і запроторив його в СІЗО. Наші адвокати боролися дуже активно, але сили були не рівні, бо на боці перевертнів була державна репресивна машина, яка не має жалю і вірить лише міліціонерам, а суд йде поруч з перевертнями, бо законне правосуддя в України продається громадянам лише за гроші і то, якщо правоохоронці не заперечують. Єдине, що нам вдалося, це припинити катування ув’язненого, якого змушували «взяти» на себе ще декілька епізодів злочинної діяльності, зафіксувати всі порушення міліціонерів, а також оскаржити їх дії.

Справжня суть справи. Всім відомо, що міліціонери мають свою агентурну сіть, тим більше відділ боротьби з наркотиками. Саме «опера» цього відділу знають всіх наркоманів району і продають їм право їх вживати. Саме ці опера знають всі місця продажі наркотиків і мають з кожної «точки продажу» свої гроші. Коли система працює, «лівих» продавців чи наркоманів не з’являється, а отже немає і результатів «боротьби» з наркомафією. А це в свою чергу, не дає змогу начальству, відрапортувати, що в районі йде запекла боротьба і міліціонери перемагають. За таких обставин «опера» вигадують інший план. Вони змушують своїх агентів «підставляти» людей, які не мають відношення до вживання чи продажу наркотиків або перестали їх вживати, але мають судимості за такі злочину. Перших обирають за розміром статку і наявності «криши», а других за ознакою судимості, бо хто раніше судимий за наркотики не зможе відмитися у разі підстави. Хто йому повірить!?!

У Дмитра Самбіра була автомашина, а тому він був ідеальний клієнт для «оперів», а агент зробив свій вибір випадково, за ознакою наявності автомобілю і бажання заробити гроші за рахунок пасажирських перевезень. Агентом виявився громадянин України, наркоман Сінельніченко Євген, якій зупинив авто Дмитра, сів до автомобілю, а через декілька метрів вийшов з нього залишивши під сидінням пасажира наркотичні засоби. Не треба здогадатися, що місце зупинки було місце засідки «борців з наркоманами». Для вірності, Євген «з’явився» до міліції де написав явку з повинною, в якій зазнався, що придбав наркотичний засіб у наглядно знайомого Дмитра. Звісно «випадково», Дмитро був також доставлений у райвідділ і тут вони зустрілися, впізнали один одного. Отже справа готова. До речі, слідчий відмовив у порушенні справи проти Євгена, бо наркотиків в нього виявили замало для порушення кримінальної справи - ще одна «щаслива випадковість». Отже все шито «білими нитками» всі це розуміють, але Дмитро Самбір «сидить», а справжні злочинці отримують від нас з вами загробні плати, грамоти і винагороди за плідну роботу.

Суд. Ми не мали ілюзій щодо розгляду цієї справи судом з самого початку. Воно й зрозуміло. Хіба суд постане проти міліції, а ще в нас немає виправдувальних вироків, це з факт! Але треба воювати, бо іншого вибору немає. Численні засідання, скарги на слідчого, на суддю, на фальсифікацію доказів, все це вимотувало, вбивало віру у перемогу, а головне тримання с СІЗО. Дмитро «висів» на шиї родичів непосильним тягарем, бо треба платити адвокатам, купляти передачі, їздити в суд і витрачати час. Але коли здавалося б що виходу немає, почали з’являтися результати роботи адвокатів і громадського об’єднання, а саме суд зрозумів, що «законно» засудити Дмитра Самбіра майже неможливо, що докази дійсно сфальсифіковані, а інші не підтверджують вину. Саме в цей час, суддя прийняв «соломонове рішення» - звільнити Дмитра Самбіра з під варти і таким чином припинити хоча б знущання над невинною людиною. Справа ще довго буде ретельно розглядатися в суді і ще можуть бути «сюрпризи» від розлючених перевертнів, які напевно не вдоволені тим що сталося, але головне Дмитро на свободі! Тепер він може жити дома, заробляти гроші, доказувати свою непричетність до злочину. Ми вітаємо його на його родину з перемогою та сподіваємося, що ми всі побачимо ще один сміливий громадянський вчинок від судді Дарницького районного суду м. Києва Сизової Л.А. – виправдувальний вирок для нашого підзахисного і члена організації.